Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Бля, братцы и сестрички, сегодня я решил вам рассказать историю, которая произошла со мной не так давно. Атрибуты этой истории – закладки, Люся LSD, барыга, спайс, выборка, подсадить, патлатый и, конечно же, химия. Примите позицию, прокрутите джойстик и вперед, в мир наркоманского комедианта!
Это было время, когда я работал в Сбербанке, как обычный офисный планктон. Утром просыпался, следовало путинским режимам – очень трудно было выбираться из постели. Завтракал по-быстрому, смотрел последний выпуск шоу "Смешарики" и направлялся на работу. Но все эти будние дни казалось, что что-то не так, что-то как будто недостает в моей жизни. Мой допинг – наркотики.
Один раз, случайно общаясь с патлатым хиппи, я узнал о псилоцибиновых грибах. Вот тут я и решил, что это идеальный вариант для меня. Хоть я и работал в банке, но в душе был комиком. Так что сразу же направился к своему барыге и заказал парочку десятков грибов.
Блин, вы не представляете, что это были за нереальные штучки! Когда я принял их, то вдруг весь мир стал окрашенным в яркие краски, словно я оказался в сюрреалистической живописи Сальвадора Дали. Я смотрел на своих коллег, которые сидели рядом со мной, и всякий раз посочувствовал им – кто же может работать с такими условиями, без волшебных грибов?
Как-то раз, когда все мои коллеги были заняты своими делами, я подружился с одним программистом. Он, как оказалось, тоже любил раскручиваться на Люсе LSD. Я решил обменяться закладками с ним – грибками на его кислоту. И вот уже я, растрепанный и улыбающийся, сижу за компьютером и пытаюсь понять, зачем я вообще пришел на работу.
Пока все мои коллеги бегали со своими тяжелыми документами, я сидел и наблюдал, как цифры на экране плавно перетекают в цветные вихри. Что-то мне подсказывало, что это реальное визуальное украшение моего скучного рабочего дня. Я просто ржал, как дурак, и никто не мог понять, почему.
Однажды вечером, когда я уже находился на своем пике творческого стремления, ко мне подошел мой начальник. Он смотрел на меня недовольно, словно я что-то сделал не так. Я почувствовал, что он чувствует эту мой некий опиумный запах. Видимо, волнуешься за свою позицию, батенька? Да ладно, давай поделюсь со мной Люсей по-настоящему!
Я подсадил своего начальника на свою дозу, и он, кажется, оценил этот опыт. Вдруг он начал бормотать что-то непонятное на сленге химической лихорадки, и я просто не мог удержаться от смеха. Даже трудно было поверить, что такие патлатые хиппи, как я, работают в Сбербанке!
В тот момент все произошло так быстро, что я даже не успел осознать, что происходит. Внезапно в офисе началась драка. Люди бросились друг на друга, словно во имя наркотической свободы. Я ржал так, что чуть не задохнулся.
Но, к сожалению, все хорошее когда-то заканчивается. В тот же день, когда наш директор узнал о наших наркотических играх, он пришел в офис и разговаривая собой, отстранил всех нас от работы. Под конец, он произнес фразу, которую я запомню навсегда – "Ну и зачем я взял эту патлатую химию на работу?!"
В общем, братцы и сестрички, с тех пор я решил больше не делиться своими закладками с коллегами. Оказывается, наркотики и работа в Сбербанке – не самая лучшая комбинация. Так что, если вы все еще работаете в банке, то оставьте свои галлюциногены дома и просто делайте свою работу. А я, патлатый комик, продолжу свои наркоманские комедийные приключения в других местах. Это была история о том, как я купил псилоцибиновые грибы и работал в Сбербанке. Пока, друзья!